Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 910/5173/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Васищака І.М., Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Бонвояж"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 рокуу справі№ 910/5173/14 господарського суду міста Києваза позовомПершого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті КиєвідоПриватного підприємства "Бонвояж"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної казначейської служби у місті Києвіпростягнення 60 502, 45 грн.за участю представників сторін:

від прокуратури: Томчук М.О.,

від позивача: не з'явився,

від відповідача:Шовкопляс В.Г., Купченко В.В.,

від третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Бонвояж", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві, про стягнення з Приватного підприємства "Бонвояж" 60 502, 45 грн. до Державного бюджету України та місцевого бюджету міста Києва у співвідношенні 30% та 70% відповідно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі № 910/5173/14 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі № 910/5173/14 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Бонвояж" до Державного бюджету України 18 150, 73 грн. та до міського бюджету 42 351, 71 грн. Стягнуто з Приватного підприємства "Бонвояж" в дохід Державного бюджету України 1827 грн. - судового збору за розгляд позовної заяви та 913,50 грн. - судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Приватне підприємство "Бонвояж" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 23.04.2014 року залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 17.10.2013 року по 31.10.2013 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища міста Києва Жикевич Є.І. та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Єрьоміним Ю.А. було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Приватним підприємством "Бонвояж", про що складено акт № 05/1666а від 31.10.2013 року.

Актом перевірки було встановлено, що Приватне підприємство "Бонвояж" займається обслуговуванням житлових будинків міста Києва. На балансі підприємства є газова котельня, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21. При цьому строк дії представленого підприємством дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 8039100000-223 від 08.05.2008 року закінчився 08.05.2013 року, тобто, з 09.05.2013 року. Приватне підприємство "Бонвояж" здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням вимог Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

31.10.2013 року Державною екологічною інспекцією у м. Києві було внесено припис № 05/929п, яким зобов'язано відповідача, зокрема, отримати в строк до 01.12.2013 року дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Вказаний припис було вручено 31.10.2013 року під підпис директору Приватного підприємства "Бонвояж".

Крім того, Державною екологічною інспекцією м. Києва було винесено постанову від 31.10.2013 року про накладення адміністративного стягнення, якою накладено на директора Приватного підприємства "Бонвояж" адміністративний штраф за здійснення викидів в атмосферне повітря без дозволу в розмірі 136 грн.

Відповідно до розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Приватним підприємством "Бонвояж" за період з 09.05.2013 року по 31.10.2013 року, що складений державним інспектором з охорони навколишнього середовища міста Києва ОСОБА_8, загальна сума шкоди, яка заподіяна відповідачем, складає 60 502, 45 грн. При цьому судом були враховані пояснення позивача про те, що фактично збитки було нараховано за період з 07.10.2013 року по 31.10.2013 року, тобто, з початку опалювального сезону.

Заподіяння відповідачем шкоди державі в розмірі 60 502, 45 грн. внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання відповідного дозволу і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що не було встановлено одного з елементів складу цивільного правопорушення, а саме, вини відповідача у несвоєчасному отриманні дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, оскільки він вживав усіх необхідних заходів для отримання дозволу, оскільки після ліквідації Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, звертався до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Управління комунальної теплоенергетики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок місцевого господарського суду про відсутність ознак вини у діях відповідача є неправильним, оскільки позивач до моменту закінчення терміну дії дозволу міг безперешкодно звернутися до територіального органу Міністерства охорони навколишнього природного середовища з відповідною заявою про отримання нового дозволу, а починаючи з 18.05.2013 року міг отримати вказаний документ від Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради КМДА.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Згідно з приписами статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлені обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено вимоги щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.

Нормами ч. 6 ст. 11 Закону встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що газова котельня, яка обліковується на балансі Приватного підприємства "Бонвояж", починаючи з 09.05.2013 року, здійснювала викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а в період з 09.05.2013 року по 31.10.2013 року у відповідача дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря був відсутній.

Приписами статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що особи, винні, зокрема у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто, деліктною відповідальністю, яка має цивільний характер.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно встановити повний склад правопорушення, як-от: неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

При цьому у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Тобто, на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії дозволу № 8039100000-223 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданий 08.05.2008 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Приватному підприємству "Бонвояж", закінчився 08.05.2013 року.

Разом з тим, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року № 159 "Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища" визначено, що територіальні органи Міністерства охорони навколишнього природного середовища, які ліквідуються (в тому числі й Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві) продовжують виконання своїх повноважень до 17.05.2013 року. А в подальшому, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 711 від 17.05.2013 року повноваження щодо видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря передано Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради КМДА.

Таким чином, повноваження щодо видачі документів дозвільного характеру передано облдержадміністраціям та вступили в дію з 18.05.2013 року, а отже, на рівні Закону України було визначено дозвільний орган, який уповноважений видавати дозволи на розміщення відходів, як того вимагає частина перша статті 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Проте, новий дозвільний документ, а саме, дозвіл № 8039100000-00049 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, було видано Приватного підприємству "Бонвояж" Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) лише 31.03.2014 року зі строком дії до 31.03.2019 року.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що Приватне підприємство "Бонвояж" могло звернутись до територіального органу Міністерства охорони навколишнього природного середовища з відповідною заявою про отримання нового дозволу, а починаючи з 18.05.2013 року могло отримати вказаний документ від Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради КМДА.

Крім того, вчинення відповідачем дій, направлених на одержання дозволу, і неможливість подання документів для одержання дозволу через ліквідацію відповідних органів, які уповноважені на його видачу, не давало відповідачу права на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, що помилково не було враховано місцевим господарським судом у вирішенні спору.

Таким чином, підприємство жодним чином не довело відсутність своєї вини у заподіянні шкоди, що полягає у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без наявності відповідного дозволу.

Суд апеляційної інстанції у розгляді даної справи, на відміну від суду першої інстанції: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, встановивши, що у період з 09.05.2013 року по 31.10.2013 року відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, у зв'язку з чим державі заподіяні збитки в розмірі 60 502, 45 грн.; беручи до уваги відсутність доказів, які спростовували б вчинення відповідних дій відповідачем або доказів сплати ним нарахованої суми збитків, - дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а суд першої інстанції зробив помилковий висновок, відмовляючи у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Бонвояж" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року у справі № 910/5173/14 - без змін.

Головуючий К. Круглікова Судді: І. Васищак О. Мамонтова